Класифікація та основні параметри радіоприймачів
Радіоприймачі поділяються на професійні й радіомовні та відповідно призначені для прийому спеціальних сигналів (радіолокаційних, радіонавігаційних, телемеханічних, радіофототелеграфних) та сигналів телевізійних і передач радіомовних станцій. Професійні радіоприймачі, в свою чергу, класифікують в залежності від місця встановлення, довжини лінії зв’язку та способу електроживлення.
За місцем встановлення розрізняють стаціонарні, переносні, мобільні, встановлені на літаках, плавзасобах, сухопутних транспортних засобах.
За довжиною лінії зв’язку розрізняють радіоприймачі, що обслуговують короткі лінії зв’язку та значні за протяжністю континентальні і трансконтинентальні лінії.
За способом електроживлення радіоприймачі бувають мережні та акумуляторні (батарейні).
Крім того, як професійні, так і радіомовні радіоприймачі поділяються в залежності від видів схем та сигналів, що приймаються, діапазону робочих частот та застосованих активних елементів.
За видом сигналів, що обробляються радіоприймачі поділяють на аналогові та цифрові.
Найбільш розповсюджена супергетеродинна схема радіоприймача, але використовують також детекторні, прямого підсилення та зверхрегенеративні схеми.
За видом сигналів, що приймаються, розрізняють радіоприймачі амплітудно-модульованих (АМ) сигналів (для радіомовлення, радіозв’язку, передачі сигналів зображення в телебаченні), частотно-модульованих (ЧМ) сигналів (для передачі звукового супроводу в телебаченні, радіомовленні на УКХ) та імпульсних сигналів (для радіолокації, телеметрії).
Професійні радіоприймачі працюють в діапазонах частот від 3 ГГц до 300 ГГц, а радіомовні – в діапазонах кілометрових, гектометрових та декаметрових хвиль на частотах відповідно 150-408 кГц, 525-1605 кГц та 3,95-12,1 МГц. Радіомовлення ведеться також в метровому діапазоні хвиль на частотах 65,8-73 МГц. Для телевізійного мовлення виділені ділянки в діапазонах метрових (48,5-230 МГц) та дециметрових (470-622 МГц) хвиль. Радіолокаційні приймачі працюють в діапазонах дециметрових, сантиметрових та міліметрових хвиль.
В якості активних елементів в радіоприймачах використовують електронні лампи, біполярні та польові транзистори а також інтегральні мікросхеми.
Приймачі НВЧ до частоти 1000 МГц виконують на транзисторах, а вище 1000 МГЦ – на тунельних діодах, лампах біжучої хвилі, клістронах, параметричних та квантово-механічних підсилювачах.
Основні параметри радіоприймачів
Чутливість радіоприймача визначається мінімальною величиною електрорушійної сили сигналу в антені, при якій на виході радіоприймача одержують номінальну вихідну потужність або напругу. Чутливість вимірюється в мілівольтах. Чим вищий рівень зовнішніх завад і власного шуму на вході радіоприймача, тим більшим повинен бути рівень сигналу для його впевненого прийому і тим меншою є чутливість радіоприймача.
Селективність – це здатність радіоприймача виділяти і підсилювати лише сигнал вибраної радіостанції з сукупності всіх зовнішніх сигналів, що утворюються в антені від усіх інших радіопередавачів і завад. Селективність, як відносна величина, вимірюється в децибелах і становить для радіомовлення з амплітудною модуляцією 20-60 дБ (що відповідає послабленню сигналу сусідньої станції в 10-1000 разів).
Ширина смуги частот високочастотного тракту визначається смугою спектра сигналу, який приймається. Для різних сигналів цей показник різний: для телефонних каналів зв'язку з амплітудною модуляцією - 6 кГц; для радіомовлення при АМ-сигналі - 9 кГц, а при ЧМ-сигналі - 250 кГц; для імпульсних радіолокаторів - від 1 до 100 МГц.
В радіомовленні і радіозв'язку діапазони розбивають на піддіапазони, а в межах піддіапазонів "розтягують" їх окремі ділянки.
Динамічний діапазон радіоприймача визначається відношенням максимальної амплітуди сигналу на його вході при допустимому рівні нелінійних спотворень до величини чутливості.
Номінальна потужність і напруга сигналу на виході – це такі величини потужності і напруги, які забезпечують працездатність кінцевого перетворювача сигналу (гучномовець, телефон, акустична система, електронно-променева трубка тощо) без помітних нелінійних спотворень сигналу в ньому. Вони визначаються типом цього перетворювача і можуть лежати в межах від часток до десятків ват і вольт.