Основні параметри радіопередавачів
Потужність радіопередавача
Це найважливіший параметр передавача, який визначає дальність і надійність радіозв’язку. Потрібна потужність передавача визначається з енергетичного розрахунку лінії радіозв’язку.
Зазвичай під потужністю передавача розуміється найменша у діапазоні частот величина потужності, яка підводиться до фідера антени – РА.
У радіозв’язку використовуються передавачі малої потужності (РА до 100 Вт), середньої потужності (РА=100 Вт...1000 Вт) і великої потужності (РА>1 кВт).
Діапазон робочих частот
Діапазон робочих частот (ДРЧ) – це інтервал радіочастот fмін … fмакс, в якому забезпечує задану потужність сигналу.
ДРЧ характеризується коефіцієнтом перекриття по частоті Кf=fмакс/fмін.
Сучасні передавачі систем радіозв’язку, залежно від призначення і діапазону хвиль, в якому вони працюють, забезпечують:
• у метровому і більш короткохвильових діапазонах Кf=1,1...2;
• у декаметровому діапазоні Кf≥10.
Перекриття робочого діапазону передавачем може бути плавним і дискретним. В останньому випадку передавач може бути настроєний на певну кількість дискретних частот з кроком дискретності ∆fд.
У декаметровому і метровому діапазонах ∆fд може бути 0,01; 0,1; 1; 2; 5; 10 кГц; у дециметровому – ∆fд може досягати одиниць мегагерц.
Стабільність частоти
Стабільність частоти сигналу передавача визначається відхиленням частоти несучого коливання від її номінального значення за деякий інтервал часу ∆f=|fн –∆fном|.
Зазвичай задаються вимоги до відносної нестабільності частоти передавача на максимальній частоті діапазону робочих частот δf=∆f/fмакс.
Розрізняють короткотермінову (за добу) і довготермінову (за півроку) відносну нестабільність. Остання, вказується в технічних характеристиках передавачів.
Високі вимоги до стабільності частоти сучасних радіопередавачів обумовлені завантаженням радіочастотного спектру, а також необхідністю ведення радіозв’язку без пошуку та підстройки. Оскільки насиченість радіочастотних діапазонів зростає зі зростанням частоти, то найбільш жорсткі вимоги до стабільності у низькочастотних діапазонах. Так, у діапазоні коротких хвиль δf=106... 107; у діапазоні УКХ δf=10–5 … 10–6.
Коефіцієнт корисної дії
Коефіцієнт корисної дії (ККД) передавача визначається як відношення вихідної потужності РА до всієї потужності, яку споживає передавач – Рспож
η=РА / РСПОЖ,
ККД зростає зі зростанням потужності радіопередавача і може бути від одиниць до десятків відсотків. Наприклад η=20...30 % передавачів середньої потужності і до 40...50 % – великої потужності.
Найбільш актуальне збільшення ККД передавачів портативних радіостанцій, оскільки ємність і габарити джерел електроживлення обмежені.
Неосновні випромінювання
На виході радіопередавального пристрою повинні мати місце основні випромінювання – випромінювання в необхідній смузі частот.
Необхідна смуга частот – це мінімальна смуга частот сигналу, яка достатня для передачі повідомлення з потрібною швидкістю і якістю. Але внаслідок недосконалості передавача він є джерелом неосновних випромінювань, спектр яких знаходиться поза межами необхідної смуги частот. Всі неосновні випромінювання умовно поділяють на позасмугові і побічні.
Позасмугові випромінювання це такі, які прилягають до необхідної смуги випромінювань. Вони виникають у процесі модуляції несучої шумами і первинним сигналом.
Побічні випромінювання обумовлені нелінійними процесами в передавачі.
Існують норми на неосновні випромінювання радіопередавачів, які приводяться у державних стандартах і відомчих нормалях.
Наприклад, неосновні випромінювання цивільних передавачів повинні бути менші за потужністю основних на 40 дБ і більше.